Програма для обліку виробництва

Виробництво працює, а в обліку — туман? Скільки реально пішло сировини на партію, яка собівартість виробу, на якій операції застрягло замовлення і скільки клієнт іще винен — без обліку виробництва ці питання залишаються без відповіді, а рішення доводиться приймати наосліп.

Облік виробництва — це системний контроль усього, що відбувається в цеху: скільки матеріалів списано, скільки продукції випущено і в що обійшлося виготовлення. Програма обліку виробництва ERPJS з’єднує в одну картину склад сировини, технологічні карти, операції в цеху, замовлення клієнтів і фінанси. Нижче — що саме враховує облік, як він ведеться і які звіти ви отримаєте.

ERPJS для виробництва — короткий огляд

Що таке облік виробництва і навіщо він потрібен?

Облік виробництва — це фіксація руху сировини, праці та готової продукції на всіх етапах виготовлення. Він відповідає на головні питання власника: скільки коштує виробити одиницю продукції, чи вистачає матеріалів на план і де бізнес втрачає гроші.

Без обліку виробництво тримається на інтуїції майстра, а собівартість рахується «приблизно». Системний облік замінює здогадки фактами: кожна партія має точну собівартість, кожне списання матеріалу зафіксоване, кожне замовлення можна оцінити на прибутковість.

Що враховує програма обліку виробництва?

Повноцінний облік виробництва охоплює чотири напрямки:

Як ведеться облік виробництва в ERPJS?

В ERPJS облік виробництва будується навколо технологічної карти й виробничого замовлення:

1. Техкарта задає, з чого і як виготовляється виріб: матеріали й норми витрат, операції, обладнання.
2. Замовлення запускає виробництво потрібної кількості — система рахує потребу в сировині.
3. Запуск і завершення автоматично списують матеріали зі складу й оприбутковують готову продукцію з порахованою собівартістю.

Усі проводки у фінансовому обліку формуються автоматично — облік виробництва не існує окремо, а зв’язаний зі складом і фінансами. Як скласти техкарту, з якої все починається, — на сторінці Створення технологічних карт.

Облік матеріалів і сировини: залишки, списання, потреба під план

Матеріали — найбільша стаття витрат виробництва. Коли сировину рахують «на око», дефіцит виявляється, коли цех уже став, а зайві закупівлі заморожують гроші. Програма закриває весь шлях сировини — від приходу на склад до списання у виробництво:

• Прихід. Сировина оприбутковується на склад із ціною закупівлі — з неї складається фактична собівартість матеріалу.
• Залишки в реальному часі. Кількість кожного матеріалу видно без зведення таблиць. Складів може бути кілька — головний, цех, окрема ділянка; переміщення між ними оформлюється документом.
• Списання за техкартою. При запуску виробничого замовлення матеріали списуються автоматично за нормами технологічної карти — видно, скільки пішло на кожну партію.
• Потреба і дефіцит. Система бере норми з техкарти, множить на кількість у виробничих замовленнях і порівнює з залишками. На виході — перелік, чого і скільки докупити, щоб виконати план без зупинок.

Це позбавляє двох крайнощів: дефіциту, коли виробництво стає посеред замовлення, і затоварення, коли гроші лежать у зайвій сировині.

Операції, наряди і брак: що відбувається в цеху

Не кожен виріб робиться в один крок. Коли виріб проходить кілька операцій і над ним працює більше однієї людини, «замовлення в роботі» вже нічого не пояснює — треба бачити, що конкретно зроблено, на якому обладнанні і з яким результатом:

• Наряди з техкарти. Операції не заводяться руками: при запуску замовлення система розгортає технологічну карту в наряди — у тій послідовності, яка в ній задана. Розкрій не почнеться після збирання, а фарбування не загубиться між ними.
• Обладнання на операцію. До операції прив’язується верстат або група обладнання — це потрібно цехам із кількома робочими центрами.
• План і факт. У кожній операції нормативна кількість стоїть поруч із фактично виконаною. Операція, де факт постійно нижчий за норму, — і є вузьке місце, через яке зриваються терміни.
• Брак і його причина. Фіксується не лише кількість зіпсованого, а й причина: матеріал, налаштування обладнання, помилка на попередньому етапі. Через кілька місяців це вже не окремі випадки, а картина — де саме течуть гроші.
• Напівфабрикати. Виріб може складатися з проміжних напівфабрикатів власного виготовлення — вони обліковуються окремими позиціями з власною собівартістю.
• Субпідряд. Гальванування, порошкове фарбування, лазерне різання малі виробництва часто віддають на бік. Таку операцію можна позначити як зовнішню: вона лишається в маршруті виробу, а виконує її субпідрядник.

Замовлення клієнтів: від дзвінка до відвантаження

Клієнт телефонує спитати, коли буде його замовлення, — і менеджер іде в цех дізнаватися. В ERPJS робота з клієнтами живе в тій самій системі, що й виробництво, тому замовлення клієнта зв’язане з виробничим:

1. Прорахунок. Спирається на технологічну карту виробу: собівартість відома, тож ціна рахується від неї з потрібною націнкою, а не «зі стелі».
2. Замовлення клієнта. Що і в якій кількості пообіцяли, за якою ціною і на коли. Постійному клієнту система сама підставляє його ціну або знижку.
3. Виробниче замовлення. Запускає цех під це замовлення. Менеджер бачить етап виробництва в картці замовлення, а не дзвонить майстру.
4. Відвантаження. Видаткова накладна, за потреби — ТТН Нової Пошти прямо із замовлення.
5. Оплата і борг. Скільки клієнт винен, за якими рахунками і скільки днів прострочення — без зведення таблиць.

Як це виглядає в інтерфейсі: клієнт замовив двадцять стелажів, виробниче замовлення створюється однією командою з рахунку, а система показує, чого бракує на складі і в що виріб обійшовся насправді.

Від рахунку до виробництва: дефіцит матеріалів, закупівля, план і факт

Облік тут головний, а робота з клієнтами його доповнює: менеджер бачить, на якому етапі цех, цех — під кого працює, власник — чи прибутковим було кожне замовлення.

Які звіти дає облік виробництва?

Сенс обліку — у звітах, на основі яких приймають рішення. Облік виробництва в системі дає власнику кілька ключових розрізів:

• Собівартість по виробу. Скільки реально коштувало виготовити одиницю й партію — основа для ціноутворення та оцінки прибутковості.
• Залишки сировини і дефіцит. Скільки матеріалів є на складі й скільки треба докупити під поточні замовлення, щоб не зупинити виробництво.
• Рух готової продукції. Скільки випущено, скільки на складі, скільки відвантажено.
• Борги клієнтів. Хто скільки винен, за якими документами і скільки днів прострочення.

Саме ці звіти відрізняють облік від простого «складу»: ви бачите не лише залишки, а й економіку виробництва. Як коректно рахувати собівартість, не пхаючи в неї зайве, — у статті Собівартість товару: що рахувати, а що ні.

Чим програмний облік кращий за Excel і записи вручну?

В Excel облік виробництва — це окремі таблиці, які доводиться зводити вручну й які застарівають після кожної зміни цін. Залишки сировини майже завжди розходяться з реальністю: списання вносять із запізненням або забувають, а дефіцит помічають, коли вже пізно. Немає зв’язку між списанням матеріалів, випуском продукції та фінансами, тож собівартість завжди приблизна.

У програмі облік ведеться сам собою: списання й оприбуткування створюють проводки автоматично, залишки оновлюються при кожному русі, собівартість перераховується за фактом, а звіти будуються в один клік. Детальніше про автоматизацію — у статті Облік виробництва: як автоматизувати від сировини до готової продукції.

Для яких виробництв підходить?

Облік виробництва в ERPJS розрахований на малий і середній бізнес, який виготовляє продукцію з матеріалів — у тому числі під замовлення постійних клієнтів:

• Меблеве й деревообробне виробництво
• Швейне й текстильне
• Харчове, кондитерське
• Металообробка та збірне виробництво
• Рекламне виробництво й поліграфія
• Виготовлення вікон, дверей, конструкцій

Якщо виріб робиться в один крок однією людиною, облік операцій можна не вести — вистачить техкарт, замовлень і собівартості.

Часті запитання

Спробувати безкоштовно →